
Скільки років я вже досліджую Бангкок (або Крунг Тхеп – місто янголів), і щоразу дивуюся його величезності. Розмірами він може позмагатися хіба що з власною повною назвою, яка складається з 21 слова.
Мабуть, найприємніше дивитися на Бангкок зі skytrain, він же BTS. Кондиціоноване повітря бадьорить і обманює. Серед кам’яних джунглів мегаполіса видніються яскраві дахи храмів (ват) і соковиті плями зелені, що надають місту затишку. Здається, ось зараз вийдеш на вулицю і ну блукати вуличками, але ні! Європейська звичка піших прогулянок тут категорично не працює. Спекотно (дуже) і мало тротуарів. Усе, що довше п’яти хвилин пішки – на транспорті. Біля кожної станції низка motorbike taxi і tuktuk очікує на пасажирів, які спускаються з BTS.

Ось і зараз, забачивши мене, вони махають і кричать – туктук! Я ігнорую їхню пропозицію і повертаю в невелику сої. Тут, неподалік від студмістечка університету Chulalongkorn, ми винаймаємо квартиру. Скажу вам відверто: знайти в Бангкоку затишну місцинку нелегко. За ці роки ми перепробували безліч локацій, дослідили більшість районів – жили і в бізнес-центрі Silom, і біля парку Benjakitti, і в японському районі Thonglor.
Але ця місцинка в Kasemsan відповідає своєму перекладу з санскриту: เกษมสันต์ означає peaceful. Попри близькість дороги, BTS і чергового активного будівництва, цей клаптик Бангкока зберігає свою чарівність. Мабуть, причиною тому мальовничий канал, яким їздять човни-таксі, а також тоненька стежка вздовж нього – The Poet’s Walk.

Колись, до бетонних споруд і доріг, Бангкок був відомий як Venice of the Orient. Життя в прямому сенсі слова текло численними каналами. Їхні залишки, замуровані в бетон і асфальт, досі можна побачити тут.

На іншому березі каналу в скромних будиночках живе ісламська громада Ban Khrua і чутно звуки мечеті. Просто біля нього – Церква Христа в Таїланді – найбільша екуменічна протестантська організація країни. Але більшість населення, звісно, буддисти. Тому щоранку по сої ходять буддійські монахи і збирають підношення Tak Bat (ตักบาตร). Така ось мирна еклектика.

Район цей також знаменитий тим, що тут розташований Jim Thompson House. Джим Томпсон був цікавим персонажем: американський архітектор і колишній офіцер ЦРУ, який після Другої світової війни оселився в Бангкоку. Він налагодив співпрацю з мусульманською громадою Ban Khrua і допоміг відродити тайську шовкову індустрію. На піку слави, 1967 року, він вирушив на прогулянку в джунглі Малайзії і безслідно зник, породивши безліч нерозкритих теорій. Але це тема для окремої розповіді.
А якщо перейти через BTS-перехід на інший бік дороги, то опинишся на території студентського містечка Chulalongkorn, яке і не містечко зовсім, а ціле місто, зі своїми кварталами, парками і власними шатл-басами, що курсують територією. Університет цей теж однозначно заслуговує на окрему розповідь, і не одну. Сам простір – зелений оазис із величезними старими деревами та квітами. Я люблю блукати тут вечорами, коли спадає спека.

І все це за десять хвилин пішки від шопінг-божевілля Siam з його численними молами, в яких можна загубитися в прямому сенсі цього слова. Особливо в Central World.
Ось такий наш Kasemsan.